друзі, роблю невеличкий тредик зі слів мами про те, як вона місяць провела в окупованій Бородянці. вона мало розказує, але є чим поділитися.
звʼязок з мамою ми втратили 2 березня. тоді вже третій день як колони танків катали туди-сюди і гатили без перестанку.

на той момент у нашому домі вже не було вікон, мама і бабуся були в сараї, де вікон теж не було. зараз будинок виглядає так.
мама ховалася в погребі. бабусі 92 роки. вона не могла підвестися і спуститися драбиною в підвал і просто сиділа на стулі. того дня вона впала і не могла підвестися, мама підняти теж її не могла. вона лежала майже добу на бетонній підлозі в холодному сараї. і так вона і померла.
я дуже багато переймалася про те, що би було з мамою, якщо вона залишилася там з мертвою бабусею, яку неможливо поховати. тому хороші новини в тому, що наступного ж ранку сусіди йшли через наш двір, і забрали маму. бабусю сусідські чоловіки і працівник кладовища поховали.
маму забрали до сусідів через декілька хат (з якими ми ніколи наче не спілкувалися до цього, тільки тато знав усю Бородянку). там мама місяць жила з жінкою і її чоловіком. мама і Тося три тижні не виходили з підвалу, а Микола залишався зверху,щоб якщо завалить, він міг їх достати
наш котик відмовився з мамою йти до сусідів....тому ця жінка через день, здебільшого під обстрілами градів, бігла через городи годувати кота.......
русня ходила скрізь, нишпорила і нищила. заходила до їх двора теж, ставили там град, шоб гатить. каже, шо було дуже страшно хоч якимось звуком видати себе. але все ок. пішли.
русня ходила по хатах і виносила все, шо можна, а шо не можна просто нищила. розйобували кувалдами вікна, які встояли, меблі, їжу, все підряд. сквотили по пустих хатах. залишили після себе абсолютний підзєц. в одної сусідки жили, залишили хату обісраною, вимазали всі стіни лайном
розстрілювали всіх, хто висувався на вулицю. в тому числі літніх людей і інвалідів.
одна окрема історія про розстріли. був у нас, вочевидь, на вулиці через три хати сусід, адвокат, дуже проросійський (до речі самий примажорений будинок ледь не у всьому селі).
в перший день, як русня зайшла, це чмо пішло їх зустрічати з чаркою горілки і криками "я рускій!". ну. а вони його розстріляли на місці.
хотів руський мір - отримав руський мір.
окрім цього, особливо нема чого розказати. з їжею каже, проблем не було. регулярно була гуманітарка, в основному з польськими продуктами. каже, дуже розчулило як турботливо були спаковані пайки. завжди обовʼязково якесь яблучко чи шось солоденьке.
вже писала, шо курити не було чого і курили самокрутки з махорки в газетках. каже, сусідка одна один раз розмутилась цигарками і пробігла принесла мамі три штуки. мама дуже розчулена і вражена цим. і я теж.
після того, як мама проїхалася Бородянкою, каже, шо це чудо абсолютне, як їм вдалося вижити. і, певно, це правда.
зараз мама дуже налякана, хоч і тримається. хоче садити город, жартує. але зривається на плач посеред розмови і лякається звуку кожної машини.
дуже хоче повернутися в Бородянку, наводити порядок, а головне каже, шо вони з Тосєю і Миколою домовились же святкувати її день народження разом!
я думаю, за місяць в цих практично чужих людей виник просто єбанутий бонд на все життя.
зараз мама з котиком вдома в Києві, трошки спокійніші з кожним днем. розказала мамі як всі за неї переймалися і скільки людей раділи, що з нею все добре. мама екстра розчулена і вдячна. збираємось з усіма пить пиво після перемоги.
ура мама дозволила запостити. це вони мені показують Фєню, а я тішуся, шо вони втрьох з котом і сестрою вдома і в (нажаль, хочеться сказати «поки що») безпеці.
можу додати тільки що ніколи не пробачу русні те, що вони зробили з Бородянкою. її майже нема. це було прекрасне пгт, де була і річка, і ліс, і фільтр-кава в центрі! ми все відбудуємо, і ці суки за це заплатять.
прекрасні дитячі фото з того, що знайшла, а їх ще сотні за все життя. і спогадів мільйон.
я провела там дитинство. я там вперше поцілувалась, навчилась плавати, ходила з татом на полювання, і він вчив мене стріляти з рушниці (уроки, про які я супер часто згадую останній місяць).

You May Also Like

#Bookmark this

The full story of || Dhruv ||

We’ll see How Dhruv occupied a fixed position in the northern sky?

I repeat “Untold Unsung now Unearthed”

Go through entire thread carefully.

OM NAMO BHAGWATE VAASUDEVAAY

RT & spread the knowledge.
Any questions use #AskPratz


.... continuing from previous thread/story

O prince! Thus concentrate on that omnipotent eternal Lord with the mantra - ‘OM NAMO BHAGWATE VAASUDEVAAY’ .

https://t.co/H62ehDT3ix


The prince Dhruv greeted the sages and continued on his journey. At last, he reached a beautiful forest Madhuvan on the bank of the river Yamuna. It was the same forest, which was later occupied by a demon Madhu.


Shatrughana, the youngest brother of Sri Rama had killed demon Lavan, son of Madhu in the same forest & founded the township of Mathura. In the same forest, prince Dhruv decided to carry out his penance. As per the dictate of the sages, he began to recite the mantra continuously


Very soon, the earth began to move because of Dhruv’s severe penance. Even the seat of Indra could not remain stable. A stampede resulted among the gods. The gods then hatched a conspiracy to disturb the penance.